Перейти до основного вмісту

Переходимо на Python 3. Новий print.

Віднедавна вирішив почати освоювати Python 3, а свої враження і досвід вивчення писати в блог, таким чином, щоб і самому структурувати нові знання і читачам було цікаво. Так що welcome до першого посту про нову реалізацію стандартного виводу.

Перше знайомство

Напевне, перше, що кидається в очі при переході на Python 3, це нова реалізація механізму стандартного виводу - оператор print був замінений на функцію print(). Навіщо? Така, здавалося б, назначна, зміна. Що ж, варто дослідити проблему більш детально.

Історія

Нарікання на реалізацію виводу як оператора print неодноразово виникали і активно обговорювались в списку розсилки (Python-dev mailing list), і вилились всі вони в один єдиний документ - PEP3105. В даному документі зразу ж можна побачити список недоліків оператора print. Викладі їх коротко у вільному перекладі і своїх коментарях в дужках:
  1. print - єдина операція рівня додатку, під яку виділений оператор, і, в принципі він там не потрібен (сильно, так сказати, багато честі для операції виводу).
  2. На деякому етапі розробки додатку виникає необхідність в заміні виводу в стандартний потік на що-нибудь більш складне, типу журналу. Зараз же доводиться обходитись іншими засобами, доходить і до використання >>stream (як на мене, то це ніяк не Pythonic-way).
  3. На даний момент немає зручного шляху виводу декількох об'єктів з розділювачем, іншим ніж одинарний пробіл.
Саме тому в Python 3 оператор print замінили функцією print(). Насправді, дуже зручно. Наведу декілька ілюстрацій для порівняння Python 2.6 і Python 3.

Практичні приклади

Приклад 1. Виведення одного об'єкта.

Python 2.6
>>> x = 1
>>> print x
1

Python 3.1.1
>>> x = 1
>>> print(x)
1

Цікавий приклад. Розхвалили новий print, а тут - на тобі - ні одного плюса, тілько один мінус - потрібно тягнутись до дужок на клавіатурі. В принципі, у кого є IDE з налаштованою гарячою клавішею на вставку виводу (наприклад, TextMate), особливо різниці не відчує.

Приклад 2. Виведення трьох об'єктів.

Python 2.6
>>> x1 = 1
>>> x2 = 2
>>> x3 = 3
>>> print x1, x2, x3
1 2 3

Python 3.1.1
>>> x1 = 1
>>> x2 = 2
>>> x3 = 3
>>> print(x1, x2, x3)
1 2 3

Так, що у нас тут. Виглядає так, ніби ніяких плюсів.

Приклад 3. Виведення трьо об'єктів з розділювачем ";".

Python 2.6
>>> print x1, ';', x2, ';', x3
1 ; 2 ; 3

Коротко, але якось не зовсім очікуваний результат. Між значенням і крапка-комою стоять пробіли. Треба щось змінювати. Наприклад, так:

Python 2.6
>>> print '%s;%s;%s' % (x1, x2, x3)
1;2;3

Знову не те. А що, якщо параметрів буде 10? Не строчити ж нам 10 %s-ів. Давайте так:

>>> print ('%s;'*3)[:-1] % (x1, x2, x3)
1;2;3

Python 3.1.1
>>> print(x1, x2, x3, sep=';')
1;2;3

Що ж ми бачимо тут? Задача вирішується за допомогою як старого підходу, так і нового. Але, погодьтесь, оператор вирішує задачу якось не дуже красиво, та й мозок треба хоч якось увімкнути, щоб таке вивести, не те, що просто задати параметр sep.

Приклад 4. Вирішити задачу з прикладу 2, але без переводу рядка в кінці.

Ось тут оператор print взагалі дає збій. Він цього просто не вміє, а декли для зручності таке потрібно (самому декілька раз знадобилось). Що ж, в Python 2.6 можна реалізувати так:

Python 2.6
>>> import sys
>>> sys.stdout.write(('%s;'*3)[:-1] % (x1, x2, x3))
1;2;3>>>

Python 3.1.1
>>> print(x1, x2, x3, sep=';', end='')
1;2;3>>>

А це виглядає вже зовсім не прикольно. Мало того, що задачу вирішили не за допомогою print, так ще й потрібно імпортувати додатковий модуль, і щось там ще робити, коли, по ідеї, задача повинна вирішуватись через оператор print, оскільки це задача стандартного виводу. Набагато веселіше, як бачите, це виглядає в Python 3 - просто ще один параметр.

Добре, не буду вже наводити приклад з переспрямуванням виводу в потік чи файл (ну, в кінцевому рахунку, для Python це одне й теж - file-like object), оскільки в Python 2.6, порівняно з Python 3 це видасться дійсно страшним видовищем.

Підіб'ємо підсумки

Сподіваюсь, я переконав вас, що прекрасна функція print піде на користь як мові, так і розробникам (себе я переконав =)). Отже, що ми маємо? А маємо ми функцію print:

def print(*args, sep=' ', end='\n', file=sys.stdout)
  • *args - об'єкти для виведення
  • sep - розділювач значень (по замовчуванню - пробіл)
  • end - символ, яким закінчується виведення (по замовчуванню - символ нового рядка)
  • file - file-like об'єкт, в який ми можемо переспрямувати виведення, який по замовчуванню відбувається в sys.stdout

Не попадайтесь

Помітив один цікавий сторонній ефект від роботи з різними версіями Python, пов'язаний з новим print. Якщо в Python 3 ви помилково напишете:

>>> print x1, x2, x3

отримаєте синтаксичну помилку. Якщо ж в Python 2.x, напишете:

>>> print(x1, x2, x3)
(1, 2, 3)

отримаєте виведення кортежу. Ефект не критичний, але все ж присутній.

Коментарі

  1. а есть альтернатива (end='') в print версии 2.x?

    ВідповістиВидалити
  2. end задавать нельзя, можно только не выводить принтом перевод каретки (символ конца строки). Eсть два варианта использования print в 2.x:

    Вариант 1:
    >>> print 1; print 2
    1
    2
    >>>

    Вариант 2:
    print 1,; print 2
    1 2
    >>>

    То есть можно выводить строки либо с переводом каретки в конце, либо без. Задавать свой символ нельзя, как и разделитель.

    ВідповістиВидалити
  3. для вывода с разделителями я использовал join:
    print ';'.join(a,b,c) и нет проблем
    ну и запятая, как верно уже подметили, для "неперевода строки".

    ВідповістиВидалити
  4. Ой, есть проблем - только для строк, а иначе map(str натравить надо
    Да, с новым удобнее.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Регулярні вирази в Python: вивчення та оптимізація

Writing a regular expression is more than a skill -- it's an art. Jeffrey Friedl Що це таке? Рано чи піздно майже кожному програмісту в своєму житті доводиться стикатись з регулярними виразами. Термін "Регулярні вирази" є перекладом з англійської словосполучення "Regular expressions" і не є зовсім точним, а для тих, хто перший раз почув цей термін, мабуть, навіть спантеличуючим (я, наприклад, коли вперше почув, ніяк не міг собі второпати по назві, хоча б приблизно, що це, і для чого використовується). Літературний і більш осмислений переклад звучав би, мабуть, як "шаблонні вирази". Але назва вже прижилась, а скажете "шаблонні вирази" - вас просто не зрозуміють :). Звідси: Регулярний вираз -  це рядок, що задає шаблон пошуку під-рядків в рядку. Регулярні вирази використовуються для аналізу текстів на предмет відповідності текстової інформації деякому шаблону. Наприклад , шаблон, що задає слово, яке містить букву "к". Де застосовують

Python: як програмно перемкнути розкладку клавіатури в Windows

Дослідивши дане питання, я побачив, що Python не має засобів "з коробки" для вирішення цієї задачі. Відвоідно, задача повинна вирішуватись для каждої ОС своїм шляхом. Дане рішення було знайдено мною для ОС Windows XP +. Панацея - Win API Для того, щоб виконати завдання необхідно встановити додатково бібліотеку pywin32 , яка надає доступ до функцій Windows API з Python. З цієї бібліотеки нам знадобиться модуль win32api . >>> import win32api Дослідивши його вміст, можна побачити, що для роботы з розкладкою клавіатури є декілька функцій і одне системне повідомлення Windows - WM_INPUTLANGCHANGE : GetKeyboardLayout GetKeyboardLayoutList LoadKeyboardLayout В даному випадку для нас важлива саме остання функція - LoadKeyboardLayout . Дана функція завантажує нову розкладку (якщо вона ще не завантажена) і виконує після цього ще якісь дії; приймає в якості аргументів два: рядок з ідентифікатором розкладки. дію. Більш детально про їхні можливі значення можна почитати в MSDN . О

wxPython: Gif-анімація і прозорість

Коротко про анімацію в wxPython Дядечко робить анімацію на wxPython В wxPython засоби для роботи з анімацією - це пакет wx.animate . Пакет досить нехитрий - всього декілька класів, з яких частіше за все в роботі використовуються 2: wx.animate.Animation - інкапсулює параметри анімації, а також підтримує завантаження анімації з файлу. Підтримує Gif і Ani   формати анімацій. wx.animate.GifAnimationCtrl - Контрол для рендера і Gif-анімації в графічному інтерфейсі додатку. Останній - дуже класний засіб, оскільки дозволяє фактично в декілька рядків додати в вікно готовуу анімацію: ag_fname = r"progress.gif" ag = wx.animate.GIFAnimationCtrl(self, -1, ag_fname, pos=(0, 0), size=(64,64)) ag.GetPlayer().UseBackgroundColour(True) ag.Play() Досить непогано. І навіть більше ... прозорість. Прозрачность Третій рядок наведеного коду натякає нам, що анімація буде використовувати замість кольору, який в ній встановлений прозорим - фоновий колір вікна. Кажуть, що на GTK воно так і