Переходимо на Python 3. Новий print.

Віднедавна вирішив почати освоювати Python 3, а свої враження і досвід вивчення писати в блог, таким чином, щоб і самому структурувати нові знання і читачам було цікаво. Так що welcome до першого посту про нову реалізацію стандартного виводу.

Перше знайомство

Напевне, перше, що кидається в очі при переході на Python 3, це нова реалізація механізму стандартного виводу - оператор print був замінений на функцію print(). Навіщо? Така, здавалося б, назначна, зміна. Що ж, варто дослідити проблему більш детально.

Історія

Нарікання на реалізацію виводу як оператора print неодноразово виникали і активно обговорювались в списку розсилки (Python-dev mailing list), і вилились всі вони в один єдиний документ - PEP3105. В даному документі зразу ж можна побачити список недоліків оператора print. Викладі їх коротко у вільному перекладі і своїх коментарях в дужках:

1. print - єдина операція рівня додатку, під яку виділений оператор, і, в принципі він там не потрібен (сильно, так сказати, багато честі для операції виводу).
2. На деякому етапі розробки додатку виникає необхідність в заміні виводу в стандартний потік на що-нибудь більш складне, типу журналу. Зараз же доводиться обходитись іншими засобами, доходить і до використання >>stream (як на мене, то це ніяк не Pythonic-way).
3. На даний момент немає зручного шляху виводу декількох об'єктів з розділювачем, іншим ніж одинарний пробіл.

Саме тому в Python 3 оператор print замінили функцією print(). Насправді, дуже зручно. Наведу декілька ілюстрацій для порівняння Python 2.6 і Python 3.

Практичні приклади

Приклад 1. Виведення одного об'єкта.

Python 2.6

>>> x = 1
>>> print x

1

Python 3.1.1

>>> x = 1
>>> print(x)

1

Цікавий приклад. Розхвалили новий print, а тут - на тобі - ні одного плюса, тілько один мінус - потрібно тягнутись до дужок на клавіатурі. В принципі, у кого є IDE з налаштованою гарячою клавішею на вставку виводу (наприклад, TextMate), особливо різниці не відчує.

Приклад 2. Виведення трьох об'єктів.

Python 2.6

>>> x1 = 1
>>> x2 = 2
>>> x3 = 3
>>> print x1, x2, x3

1 2 3

Python 3.1.1

>>> x1 = 1
>>> x2 = 2
>>> x3 = 3
>>> print(x1, x2, x3)

1 2 3

Так, що у нас тут. Виглядає так, ніби ніяких плюсів.

Приклад 3. Виведення трьо об'єктів з розділювачем ";".

Python 2.6

>>> print x1, ';', x2, ';', x3

1 ; 2 ; 3

Коротко, але якось не зовсім очікуваний результат. Між значенням і крапка-комою стоять пробіли. Треба щось змінювати. Наприклад, так:

Python 2.6

>>> print '%s;%s;%s' % (x1, x2, x3)

1;2;3

Знову не те. А що, якщо параметрів буде 10? Не строчити ж нам 10 %s-ів. Давайте так:

>>> print ('%s;'*3)[:-1] % (x1, x2, x3)

1;2;3

Python 3.1.1

>>> print(x1, x2, x3, sep=';')

1;2;3

Що ж ми бачимо тут? Задача вирішується за допомогою як старого підходу, так і нового. Але, погодьтесь, оператор вирішує задачу якось не дуже красиво, та й мозок треба хоч якось увімкнути, щоб таке вивести, не те, що просто задати параметр sep.

Приклад 4. Вирішити задачу з прикладу 2, але без переводу рядка в кінці.

Ось тут оператор print взагалі дає збій. Він цього просто не вміє, а декли для зручності таке потрібно (самому декілька раз знадобилось). Що ж, в Python 2.6 можна реалізувати так:

Python 2.6

>>> import sys
>>> sys.stdout.write(('%s;'*3)[:-1] % (x1, x2, x3))

1;2;3>>>

Python 3.1.1

>>> print(x1, x2, x3, sep=';', end='')

1;2;3>>>

А це виглядає вже зовсім не прикольно. Мало того, що задачу вирішили не за допомогою print, так ще й потрібно імпортувати додатковий модуль, і щось там ще робити, коли, по ідеї, задача повинна вирішуватись через оператор print, оскільки це задача стандартного виводу. Набагато веселіше, як бачите, це виглядає в Python 3 - просто ще один параметр.

Добре, не буду вже наводити приклад з переспрямуванням виводу в потік чи файл (ну, в кінцевому рахунку, для Python це одне й теж - file-like object), оскільки в Python 2.6, порівняно з Python 3 це видасться дійсно страшним видовищем.

Підіб'ємо підсумки

Сподіваюсь, я переконав вас, що прекрасна функція print піде на користь як мові, так і розробникам (себе я переконав =)). Отже, що ми маємо? А маємо ми функцію print:

def print(*args, sep=' ', end='\n', file=sys.stdout)

• *args - об'єкти для виведення
• sep - розділювач значень (по замовчуванню - пробіл)
• end - символ, яким закінчується виведення (по замовчуванню - символ нового рядка)
• file - file-like об'єкт, в який ми можемо переспрямувати виведення, який по замовчуванню відбувається в sys.stdout

Не попадайтесь

Помітив один цікавий сторонній ефект від роботи з різними версіями Python, пов'язаний з новим print. Якщо в Python 3 ви помилково напишете:

>>> print x1, x2, x3

отримаєте синтаксичну помилку. Якщо ж в Python 2.x, напишете:

>>> print(x1, x2, x3)

(1, 2, 3)

отримаєте виведення кортежу. Ефект не критичний, але все ж присутній.