Перейти до основного вмісту

Wirbel - компільований Python. Трошки про мову і встановлення.

Трошки про мову
Ну, не зовсім Python, точніше зовсім не Python, але синтаксично ідентичний, за виключенням деяких обмежень, які накладає собою компильованість в бінарник, а також деяких нових можливостей. Автором мови і компілятора є німецький розробник по імені Матіас Кеттнер.  Ось короткий список характеристик, а заодно і відмінностей від Python 2.х:
  • print - функція. Тому print("Hello, world!")
  • Бінарный код, що не потребує рантайма і сумісний з C++
  • Списки типізовані, так що [1, 2, 3, "string"] створити не вийде
  • Є сігнатури функцій, а тому def x(a), і def x(a, b) - дві різні функції
  • Кортежі змінні і можуть включати різні типи даних, навідміну від списків: (1, true, "Hi")
  • Рядок і символ - різні типи даних. Символ - один байт
  • true, false - зарезервовані слова (в нижьому регістрі)
  • import відсутній, автор запевняє, що компілятор все сам знайде.
  • Wirbel дозволяє писати бібліотеки і підключати їх з C/C++
  • Ну і, звісно, швидкість, як же без цього

Ну, це все можна дізнатись на сайті цього дива. Набагато цікавіше самому встановити і спробувати.

Ось як я його встановлював на Ubuntu 11.10

Скачуємо із стоірнки завантаження сорци. До слова, сам компілятор Wirbel написаний на С++ (згадуємо, що СPython написаний на С). Компіляція і збірка процес не новий, а всім добре відомий.
./configure
Після цього він матюкається, що йому якихось пакетів не вистачає - доставляемо.
./make
Тут він хвилини дві думав, плювався в консоль текстом і, в результате,
вибачте, дві помилки... Ну що ж, пишемо автору (яка він нехороша людина, що його код не компілюється на Ubuntu 11.10 Alpha 1) про помилку. Але чекати надоїло вже через хвилин 5, тосу я поліз таки в код і пофіксив дві дрібні помилки: в файлах Type.cc і Location.cc не вистачало #include <cstdio>, а в baustones/httpd/HTTPRequest.h - рядка #include <stdint.h>, щоб підключити визначення цілих типів даних.
sudo make install

робить все необхідне, щоб я нарешті отримав можливість користуватись компілятором.

І нарешті - перша програма

Не буду сильно оригінальним - зробимо зивчаний "Hello, wolrd!". Для цього створимо папочку, заходимо в неї, створюємо текстовий файлик з розширенням *.wfor (в моєму випадку wtest.wfor) і наповнюємо його єдиним рядком:
print("Hello, world!")
Після збереження файлу виконуємо компіляцію:
wic wtest.wfor -o wtest
Декілька секунд роздумів і ми отримуємо виконуваний файл. Поки що є невеликий мінус - така дрібна програма займає 93кБ, але, думаю, це некритично.

Надіюсь на to be continued...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Регулярні вирази в Python: вивчення та оптимізація

Writing a regular expression is more than a skill -- it's an art. Jeffrey Friedl Що це таке? Рано чи піздно майже кожному програмісту в своєму житті доводиться стикатись з регулярними виразами. Термін "Регулярні вирази" є перекладом з англійської словосполучення "Regular expressions" і не є зовсім точним, а для тих, хто перший раз почув цей термін, мабуть, навіть спантеличуючим (я, наприклад, коли вперше почув, ніяк не міг собі второпати по назві, хоча б приблизно, що це, і для чого використовується). Літературний і більш осмислений переклад звучав би, мабуть, як "шаблонні вирази". Але назва вже прижилась, а скажете "шаблонні вирази" - вас просто не зрозуміють :). Звідси: Регулярний вираз -  це рядок, що задає шаблон пошуку під-рядків в рядку. Регулярні вирази використовуються для аналізу текстів на предмет відповідності текстової інформації деякому шаблону. Наприклад , шаблон, що задає слово, яке містить букву "к". Де застосовують

Python: як програмно перемкнути розкладку клавіатури в Windows

Дослідивши дане питання, я побачив, що Python не має засобів "з коробки" для вирішення цієї задачі. Відвоідно, задача повинна вирішуватись для каждої ОС своїм шляхом. Дане рішення було знайдено мною для ОС Windows XP +. Панацея - Win API Для того, щоб виконати завдання необхідно встановити додатково бібліотеку pywin32 , яка надає доступ до функцій Windows API з Python. З цієї бібліотеки нам знадобиться модуль win32api . >>> import win32api Дослідивши його вміст, можна побачити, що для роботы з розкладкою клавіатури є декілька функцій і одне системне повідомлення Windows - WM_INPUTLANGCHANGE : GetKeyboardLayout GetKeyboardLayoutList LoadKeyboardLayout В даному випадку для нас важлива саме остання функція - LoadKeyboardLayout . Дана функція завантажує нову розкладку (якщо вона ще не завантажена) і виконує після цього ще якісь дії; приймає в якості аргументів два: рядок з ідентифікатором розкладки. дію. Більш детально про їхні можливі значення можна почитати в MSDN . О

Python: PEP-8 чи не PEP-8

Пост - не технічний, кому не цікаво - можете далі не читати... PEP-8, хоча й фактично є пропозицією по розширенню Python під номером 8, серед Python програмістів уже став терміном, що позначає правила стилю оформлення коду. Ні, я не збираюсь зараз описувати його тут - про нього можна почитати в першоджерелі . Питання в тому, слідувати цьому стандарту, чи не слідувати? Ітак, стандарт це в більшості випадків добре, оскільки вносить порядок. Наприклад, стандарт USB 2.0 - просто прекрасний стандарт, уявіть собі, якби флешки були не USB, а кожна мала б свій вихід :)... Жахливо, так, були б у нас USB-порти як card-reader'и - 62 в 1.. Реально 62 в 1 Інша справа з PEP-8. Тут все по іншому, адже програма не змінює свою поведінку, якщо ми будемр робити відступ не в 4 пробіла, а 2 (добре, що більшість, все-таки, робить 4), або будемо ставити пробіл перед другою дужкою, чи не будемо і т.д..  Отже, кожен програміст може редагувати свій код як йому хочеться. Мені, наприклад, подобається